Більше всього на світі я люблю подорожувати на поїзді.Але вдається це мені не дуже часто.
Ще бувши маленькою дівчинкою,подорожувавши з мамою полюбляла сидіти біля віконця,спостерігаючи як швидко змінюється все довкола.Це містечко біля віконця залишилося улюбленим і коли я подорослішала.
Як чудово сісти в потяг,зайняти своє місце в плацкарді чи купе,ввімкнути тихенько музику в навушники і просто спостерігати за тим,що діється за вікном,як змінюються красиві пейзажі один за одним.
Ось провідник ввічливо пропонує пасажирам гарячі напої,печиво,шоколад.А потяг і далі прямує до пункту призначення,розгойдуючи і заколихуючи тебе із сторони в сторону.Пасажири змінюються,а також змінюються і людські долі:хтось їде до гостей,хтось повертається з подорожі і все це гучно обговорюється.А ось нарешті провідник розносить замовлення,та бажає приємної дороги.Так затишно від гарячої кави та спостережень за вікном,змінюються міста,зупинки і ти начебто є невід'ємною частинкою цього дійства.Іноді пасажири розповідають тобі історії свого життя,знаючи,що незабаром нас роз'єднають життєві шляхи і ми ніколи вже не зустрінемось.

АВТОР- АЛЛА ДОБРОВОЛЬСКАЯ